У новому політичному, економічному та культурному стані, що наявний у нашій державі, у зв’язку з перетвореннями на шляху входження України у світове співтовариство розвинутих країн, освіті повинна належати особлива роль. Адже сутність освіти полягає у формуванні інтелектуально та духовно розвинених фахівців, орієнтованих на нові реалії життя, та здатних протистояти численним труднощам та бар’єрам, які постають у їхньому професійному та особистісному житті [2, с. 131].
Особливого значення набуває професійна підготовка майбутніх офіцерів, зміст якої у нових умовах цілком змінюється. Масштабність перетворень і постійні трансформаційні процеси в соціумі не тільки не дозволяють говорити про завершеність цих змін, але й вимагають їх подальшої реалізації.
Дана ситуація потребує постійного вдосконалення навчального процесу у вищих навчальних закладах, яке у перспективі повинно привести і до застосування випереджальної підготовки майбутніх фахівців з урахуванням прогнозованих тенденцій на ринку праці [2, с. 131].
Сучасні науковці (В. Буряк, О. Голубенко, Т. Морозова та ін.), а також практики (В. Байденко, В. Дечук, М. Соловей та ін.) наголошують на недостатній підготовленості майбутніх фахівців.
Сучасні програми вищих навчальних закладів МНС України спрямовані на освоєння необхідних теоретичних знань і отримання практичних умінь у сфері професійної діяльності майбутніми офіцерами в період їх навчання. Незважаючи на це молоді спеціалісти після закінчення ВНЗ МНС України і призначення на первісні посади часто зіштовхуються з проблемними ситуаціями, до дій в яких навчальний заклад не завжди готує. Особливо це відноситься до процесу формування у майбутніх офіцерів потрібних професійно-важливих якостей.
Проблематика формування професійно важливих якостей фахівців не є новою, проте залишається актуальною і сьогодні, адже їхня діяльність відбувається в особливих екстремальних, а іноді і надекстремальних умовах.
Серед значної кількості складових, які характеризують всебічну підготовленість фахівця до професійної діяльності найбільш вагоме місце займає культура професійного мовлення особистості.
Питання формування культури професійного мовлення випускника-офіцера служби цивільного захисту залишається ще недостатньо вивченим. Незважаючи на те, що різні аспекти проблеми не раз ставали предметом дослідження і обговорення вчених, проте досі відсутні комплексні дослідження щодо формування потрібної професійно важливої якості фахівців саме в процесі навчання останніх у ВНЗ МНС України, відсутність або часткова сформованість яких стає причиною тривалого професійного становлення молодих фахівців.
Наукові дослідження і практичний досвід свідчать, що спілкування займає важливе місце в службовій діяльності і повсякденному житті офіцера. Спілкування – це не просто контакти, але й важлива форма соціально-психологічної взаємодії людей, яка поєднує конкретну діяльність людей з внутрішньо колективними процесами і міжособистісними відношеннями.
Результати педагогічних досліджень [1], [3], [4] показують, що майбутні офіцери (військові, правоохоронці, пожежники) не володіють рівнем культури спілкування, який відповідає сучасним вимогам, що висуваються до особистості спеціаліста,а у більшості молодих офіцерів існують значні пробіли в знаннях і уміннях, необхідних для спілкування у професійній та педагогічній пожежно-рятувальній діяльності. Недооцінюється значущість культури спілкування, недостатньо виявляється спрямованість у спілкуванні на іншу людину, не в повному обсязі сформовані комунікативні уміння.
Оскільки сформованість комунікативної компетенції стала одним із важливих компонентів соціальної мобільності, а також критерієм освіченості випускника вузу, необхідно шукати нові форми формування культури професійного мовлення і контролю рівня сформованості комунікативної компетенції курсантів, які відповідатимуть сучасному етапу розвитку системи мовної освіти в рамках особистісно-орієнтованого і комунікативно-діяльнісного підходів у методиці навчання. У зв’язку з цим зростає і роль усного мовлення як засобу комунікації.
Серед компонентів змісту культури професійного спілкування можна виділити такі:
а) комунікативна компетенція, яка передбачає:
– уміння та готовність офіцера брати участь в спілкуванні (усне та письмове мовлення);
– володіння культурою ділового і професійного спілкування мовою;
– володіння культурою мовленнєвої поведінки відповідно до правил мовного етикету;
– володіння основами ділового спілкування у типових ситуаціях пожежної служби;
б) мовна компетенція, яка передбачає активне володіння громадсько-політичною, пожежно-рятувальною лексикою з метою забезпечення ефективного спілкування;
в) методична компетенція, яка передбачає:
– прагнення до подальшого самовдосконалення;
– розуміння важливості оволодіння культурою професійного мовлення;
– володіння способами та засобами передачі комунікативної інформації службового характеру;
г) соціокультурна компетенція, яка передбачає:
– позитивне ставлення до мови як засобу спілкування, повага до народу, носія цієї мови, толерантне ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;
– культурну неупередженість і соціокультурну спостережливість, тактовність та ввічливість.
Виходячи із власного досвіду, з метою формування та розвитку культури професійного мовлення курсантів ВНЗ пожежного спрямування слід вказати такі рекомендації:
1) необхідно розширити знання курсантів і слухачів з питань політики, права, економіки, культури;
2) навчити курсантів і слухачів звертати увагу на події, що відбуваються у світі, використовуючи засоби масової інформації, критично оцінювати явища і події навколишнього світу, орієнтуватися в подіях у межах країни і у всьому світі;
3) створити умови для розвитку толерантного відношення до представників різних культур, формування навичок міжкультурної комунікації;
4) необхідно підвести слухачів і курсантів до розуміння важливості вдосконалення культури професійного мовлення.
Библиографический список
- Иванова В.И. Формирование культуры делового общения будущих офицеров: Дис. канд. пед. наук. – Брянск: 1998. – 184 с.
- Панькевич О. О. Критерії та показники оцінки підготовленості майбутніх правознавців до подолання пізнавально-психологічних бар’єрів // Вісник національної академії ДПСУ. – Серія Педагогічні науки. – № 2, 2009. – С.131 – 138.
- Тимофеева Е.В. Динамика формирования коммуникативной культуры личности обучаемого средствами иностранного языка (на матери але работы с курсантами вузов): Дис. канд. пед. наук. – Рязань: 1998. – 157 с.
- Чернявская В.С. Формирование коммуникативной культуры в структуре профессионального образования курсантов морского вуза: Дис. канд. пед.наук. – Владивосток: 1999. – 187 с.