Особов И.П. Условия, способствующие формированию креативности студентов в учебно-образовательной среде

Аннотация

В статье на основе современной психолого-педагогической литературы производится анализ внешних и внутренних причин, препятствующих реализации креативности, а также основных условий, стимулирующих ее формирование у студентов. Выделяются ключевые признаки креативной образовательной среды. Анализируются рекомендации по развитию креативности в ходе образовательного процесса.

Формування творчої особистості – одне із завдань сучасної вищої освіти, у вирішенні якого важливим аспектом є розвиток креативності у майбутнього фахівця. Проблема креативності активно досліджується протягом декількох десятиліть, виявляючи різні позиції в підходах до її вивчення, неоднозначні висновки й оцінки, у тому числі й стосовно можливості розвитку творчих здібностей.
Мета пропонованої статті – визначити умови формування креативності в навчально-освітньому середовищі на основі узагальнення висновків дослідників креативності щодо причин, умов, що перешкоджають або сприяють прояву творчих здібностей.
Висловлюються різні думки щодо доцільності використання терміну формування стосовно особистості. Погодимося з доводами на користь цього терміну, наведеними професором О. М. Столяренко: „Формуватися – означає складатися, підвищувати зрілість, оформлятися, набувати визначеності, що виявляється зовні. Формування – змістовне збагачення людини, що супроводжується його оформленням, виникненням і зміною якісних особливостей, що виявляються зовні”. Відзначимо примітку О. М. Столяренко про те, що можна говорити „пом’якшено”: сприяння формуванню, створення умов для формування особи [8, с. 141-142]. Саме про умови формування творчих здібностей іде мова в багатьох сучасних роботах, присвячених креативності. Розглядаються й причини (зовнішні і внутрішні), що заважають прояву творчих здібностей.
Серед внутрішніх причин, що гальмують реалізацію креативності, називають існування конкуруючих між собою типів мислення – критичного й творчого. Критичне мислення спрямоване на виявлення недоліків у думках інших; людина, у якої розвинутий цей тип мислення, замикається на пошуку „чужих” недоліків, не пропонуючи своїх конструктивних ідей. Навпаки, людина з творчим мисленням, що переважає, розробляючи конструктивні ідеї, недостатньо уваги приділяє їх недолікам [6, с. 325]. Прояву креативності заважають не тільки недостатній розвиток визначених здібностей, але й деякі особистісні якості. Зокрема, Г. Ліндсей, К. Халл, Р. Томпсон відзначали нахил до конформізму (намагання не вирізнятися від інших у своїх думках і вчинках); побоювання насмішок з приводу висловлених думок; острах критикувати інших через можливу помсту; завищену оцінку власних ідей [6, с. 324].
У ряді зовнішніх чинників, що заважають розвитку креативності, респонденти називають відсутність підтримки серед оточуючих (батьків, учителів, друзів), недостатнє матеріальне забезпечення й ін. Звернемо увагу на результати опитування студентів, наведені в книзі Е. П. Ільїна: на думку респондентів, перешкоджають прояву творчого потенціалу, особливо в науковій діяльності, відсутність матеріальних засобів (36 % відповідей), нерозуміння з боку оточуючих (28 %), відсутність бажання (19 %), лінь (16 %). Крім того, називалися такі причини, як завантаженість побутовими проблемами, самота, заздрість однолітків, замкнутість, проблеми зі здоров’ям та ін. [4, с. 37].
Детальний аналіз причин (ситуативних і особистих), що гальмують прояв креативності, знаходимо, зокрема, у доктора психологічних наук С. Д. Смирнова. Серед ситуативних причин він називає ліміт часу; стан стресу, підвищеної тривожності; бажання швидко знайти рішення; дуже сильну або дуже слабку мотивацію; наявність фіксованої установки на конкретний спосіб рішення; невпевненість в своїх силах, викликана попередніми невдачами; страх; підвищену цензуру. Серед особистісних відзначені конформізм; невпевненість у собі; дуже сильна впевненість; емоційна пригніченість і стійке домінування негативних емоцій; уникнення ризикованої поведінки; домінування мотивації уникнення невдачі над мотивацією прагнення до успіху; висока тривожність як особистісна межа; сильні механізми особистісного захисту [10].
Умови, що сприяють реалізації креативності, теж кваліфікуються як внутрішні й зовнішні. Так, К. Роджерс до внутрішніх умов відносив: екстенсіональність (відкритість новому досвіду); внутрішній локус оцінювання; здібність до незвичайних поєднань. Зовнішніми умовами творчості є: психологічна безпека й захищеність (визнання безумовної цінності індивіда, створення обстановки, в якій відсутнє зовнішнє оцінювання); психологічна свобода самовираження. К. Роджерс називав і „супутні компоненти творчого акту” – емоції (естетичні, евристичні, комунікативні, „відокремленості”) [4, с. 34-35].
Дослідники креативності відзначають, що вона актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище; називаються ознаки креативного середовища. Зокрема, наводять думку американського ученого Т. Амабайла (Amabile T.M. Creativity in Context. Boulder, CO: Westview Press, 1996. – 324 р.), який вважав, що середовище „повинне забезпечувати час та ресурси; розвиток компетентності; конструктивність зворотного зв’язку, що фокусується на певній роботі чи завданні; заохочення атмосфери гри та експериментування; упровадження змішаних стилів роботи для групової взаємодії; заохочення ризику; вільний вибір завдань; передбачення винагороди за досягнення чи для заохочення додаткової дії, але такої, яка підтримує внутрішню мотивацію, а не контролює поведінку. Проте нагляд та оцінювання розглядаються нею як перешкоди креативності внаслідок посилення чинників стресу” [1, с. 44]. Наголошується також, що середовище, що сприяє прояву креативності, повинно володіти високим ступенем невизначеності й потенційної багатоваріантності: це мобілізує учнів на пошук власних орієнтирів і забезпечує можливість їх знаходження [11, с. 44].
В освіті (зокрема вищій) мова йде про освітнє середовище в різних його модифікаціях. Існують варіанти визначення цього поняття, загальним для яких є характеристика освітнього середовища як сукупності умов, що впливають на розвиток особистості того, хто навчається, причому підкреслюється його включення в це середовище як активного учасника. Так, Ю. М. Кулюткін визначає освітнє середовище таким чином: це „сукупність соціальних, культурних, а також спеціально організованих в освітній установі психолого-педагогічних умов, в результаті взаємодії яких з індивідом відбувається становлення особистості” [5, с. 6-7].
Автори педагогічних досліджень розглядають різні модифікації освітніх середовищ (віртуальні, навчальні, інформаційно-освітні й ін.). В умовах вищої освіти мається на увазі перш за все навчальне середовище (або середовище навчання). У спеціальній літературі наголошується, що поняття навчальне середовище конкретніше, ніж освітнє середовище: в освітньому середовищі може існувати безліч навчальних середовищ, які, на відміну від освітнього середовища, завжди спеціально організовуються. Інакше кажучи, навчальне середовище – „спеціально організоване середовище, направлене на набуття певних знань тим, хто навчається, умінь і навичок; в якій мета, зміст, методи й організаційні форми навчання стають рухомими й доступними для зміни в рамках конкретного навчального закладу” [3].
У зв’язку з цим цікаві рекомендації С. Д. Смирнова з розвитку креативності в ході освітнього процесу. Він вважає, що для розкриття креативних здібностей студента викладачеві необхідно:
• не пригнічувати інтуїцію студента, а заохочувати за спробу використати інтуїцію й направляти на подальший логічний аналіз висунутої ідеї;
• формувати в учнів упевненість в своїх силах;
• спиратися в процесі навчання на позитивні емоції, оскільки негативні емоції пригнічують прояв креативності;
• стимулювати студентів до самостійного вибору цілей, завдань і засобів їх рішення;
• не допускати формування конформного мислення, боротися з орієнтацією на думку більшості;
• розвивати уяву і не пригнічувати схильність до фантазування;
• формувати чутливість до суперечностей, оскільки вони є джерелом нових питань і гіпотез;
• частіше використовувати завдання відкритого типу, де відсутнє одне рішення;
• застосовувати проблемні методи навчання, стимулюючі установку на самостійне відкриття нового знання;
• заохочувати прагнення бути самим собою, слухати своє „Я”, усіляко проявляти свою пошану й увагу до кожного учня [10, с. 132].
Дослідники креативності називають головним спонукальним мотивом творчості прагнення людини реалізувати себе: важливе „створення мотивації на творчість і оволодіння технологією творчої праці. Основним способом розвитку творчої особи є самовдосконалення. Роль зовнішнього середовища зводиться до переконання особи в природності процесу творчості і навчання йому, в постачанні особи технологіями творчої роботи” [4, с. 19].
У словнику-довіднику „Психологія особистості” (за редакцією П. П. Горностая, Т. М. Тітаренко) мотивація характеризується як ближня й віддалена: „перша детермінується фізіологічними потребами й актуальністю ситуації, друга – потребою, яка стає сама по собі активністю, діяльністю, що приносить радість та задоволення. Внутрішня мотивація є формою самоутвердження й самоактуалізації” [7, с. 74]. За свідченням сучасних українських педагогів, „мотивація у своєму формуванні може розвиватися від мотивації успіху (на початковому етапі, коли людина робить перші несміливі спроби створити щось нове) до мотивації досягнення (на етапі перенесення здобутих знань та умінь у нові сфери діяльності) й внутрішньої мотивації – найпотужнішої рушійної сили, яка стимулює процес творіння” [1, с. 28].
Більшість дослідників вважають, що творчий процес – це форма діяльності в проблемному пошуку, свідома й цілеспрямована спроба розширити наявні межі знань, усунути обмеження (Ф. Баррон, Д. Харрінгтон, М. Шикшентміхалій, Х. Гарднер, Х. Грубер, С. Девіс, Д. Перкинс) [2]. Але розвиває творчі здібності лише та діяльність, в процесі якої виникають позитивні емоції. Пізнавальна потреба характеризується відчуттям задоволення від розумової роботи [9].
Інноваційну вищу освіту реалізує особистісно орієнтований підхід до людини, оскільки спрямованість на усереднені стандарти перешкоджає розкриттю творчого потенціалу учнів. У зв’язку з цим важливе врахування умов, що забезпечують прояв творчих здібностей в навчально-освітньому середовищі. Узагальнюючи спостереження дослідників у визначенні умов креативного розвитку й самовираження студентів, важливо відзначити, що креативне освітнє середовище (зокрема вишівське) повинно забезпечувати творчу навчальну діяльність, створювати атмосферу експериментування в умовах невизначеності й потенційної багатоваріантності, підтримувати мотивацію до творчості й позитивні емоції тих, хто навчається. Урахування внутрішніх і зовнішніх умов прояву творчих здібностей дає можливість визначати оптимальні форми й методи роботи з формування креативності студентів.

1. Гриненко І. В. Педагогічні умови розвитку креативності майбутніх учителів гуманітарного профілю у процесі фахової підготовки: дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Гриненко І. В. – Тернопіль, 2008. – 192 с.
2. Вікіпедія. Про креативність. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikitu.com/wiki/Креативність
3. Виды сред в образовании. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://courses.urc.ac.ru/eng/u7-9.html
4. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. – Спб. : Питер, 2011. – 448 с.
5. Кулюткин Ю. Образовательная среда и развитие личности / Ю. Кулюткин, С. Тарасов // Новые знания. – 2001. – № 1. – 151 c.
6. Маклаков А. Г. Общая психология / А. Г. Маклаков. – М., 2010. – 592 с.
7. Психологія особистості : Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К. : Рута, 2001. – 320 с.
8. Столяренко А. М. Общая педагогика : учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по педагогическим специальностям (030000) / А. М. Столяренко. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2006. – 479 с.
9. Столяренко Л. Д. Основы психологи: учеб. пособие / Л. Д. Столяренко – Ростов – н/Д. : Феникс, 2003. – 672 с.
10. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования : от деятельности к личности / С. Д. Смирнов. – М. : Академия, 2001. – 304 с.
11. Сластёнин В. А. Педагогика : инновационная деятельность / В. А. Сластёнин, Л. С. Подымова. – М. : Магистр, 1997. – 308 с.

Все статьи автора «Особов Іван Павлович»